Пророцтва Ґодсрейна. Частина перша.

Переклад статті: The Godsrain Prophecies Part One

Я починаю свою анотацію, тримаючи смерть у пазурах. Надто поетичний початок, і я неодмінно зміню його, коли звітуватиму перед моєю Володаркою. Можливо, це наслідок читання Пророцтв Ґодсрейна, кожне з яких містить жахливу історію про смерть бога і все, що відбувається після неї. Я згадую рік, коли я прочитав “Що сходить вниз: трактат про смертні падіння” і так часто використовував слово ” дефенестрація” у своїх роботах, що Лормінос попросив мене обмежити його вживання до одного разу на сторінку, щонайбільше!

Як детально описано в моїх попередніх польових нотатках про ці твори, я дізналась про Пророцтва Ґодсрейна не так давно і дуже поспішала знайти якомога більше, незважаючи на численні сумніви щодо їхньої достовірності. Мушу зізнатися, що я також відчула певне несподіване піднесення від того, що привнесла ясність у чутки, незважаючи на похмурий зміст документів, які я колись знайшла. Гадаю, що майже розумію порив шукачів пригод (смертний потяг, який залишається малодослідженою галуззю науки), хоча, ймовірно, я отримала стільки ж радості від деталізації моїх методів, скільки й від їхнього застосування. Дослідження рідко просуваються в такому швидкому темпі, але рідко хто з дослідників був настільки вмотивований!

Що робити з цими “пророцтвами” - це зовсім інше питання, яке я повинна вирішити, перш ніж звітувати перед моєю Володаркою, щоб не розпалювати видіння приреченості без жодної спроби зрозуміти контекст чи структуру, не краще, ніж заклик до кінця світу, що лунає на вулицях! Будь-яка думка про те, що ці пророцтва є правдивими, здається на перший погляд неможливою, враховуючи нинішній крах пророцтв в цілому, а їх автор ще не встановлений. Я одразу ж згадую багато фальшивих знамень у роки після смерті Ародена, багато з яких передбачали жорстоку загибель Ґоларіона тисячу разів (і одного дня, я припускаю, стануть предметом захоплюючого дослідження).

І все ж, є щось на цих сторінках, що змушує мене почуватися неспокійно. Можливо, через деталі або природу майбутнього, яке вони прогнозують. Це, звичайно, посилюється змістом першої з них, яку я сподівалась ніколи не знайти, але все ж мушу задокументувати, як я це зроблю нижче. Можливо, мене турбує одне просте запитання: як сказати вашій Володарці, що їй пророкують смерть?

— Йівалі, учень-дослідник Матері Божої Гробниці

Смерть Фаразми

Коли Фаразма помирає, вона вмирає на кілька сантиметрів. Вона хапається за пророцтво, яке їй недосяжне, і шкіра на кінчиках її пальців вкривається пухирями. Їй сниться втрачене відчуття передбаченого майбутнього, а прокидається вона з роздробленими на попіл зубами. Вона відчуває, як повітря пронизує невпевненість, а її кістки стають холодними і крихкими. Що змінилося зі смертю Ародена? Чому пророцтво не збулося? Питання кружляють і падають, ріжучи її розум, коли вона намагається судити смертні душі, чиє майбутнє вона не знає достеменно.

Чи варто дивуватися, що вона розбита?

Бог, якого вони називали Вцілілим, помирає на самоті в її палаці - холодний, виснажений, зломлений. Немає психопомпів, щоб оцінити її роботи, немає Атропоса, який би прийняв її правління. Більшість її слуг втрачають свою владу в ту ж мить, коли вона помирає, і ніхто не приходить, щоб покласти її в площину на вічність. Страх перед тим, як її можуть засудити, не раз утримував її у стійкому положенні, але врешті-решт це просто - вона є, а потім її немає. Фаразма перестає бути.

Смерть не зупиняється для Володарки могил. Смерть не зупиняється ні для кого. Смертні помирають у звичайних обставинах - хто в обіймах тих, хто їх любив, хто від рук тих, хто їх не любив. Хтось у вияві хоробрості, хтось у мареві жалю, хтось обливаючись потом, або страхом, або любов’ю, або втратою, або гнівом. Всі вони занурюються в Ріку Душ, як зазубрені камені, що летять вниз, залишаючи за собою вихори, які змінюють і розбурхують течію. Річка вирує енергією, бурхливою піною порогів, викидаючи душі з її середини без жодної мети чи причини. Охоронці, які спостерігають за її плином, є не більше, ніж глядачами, оскільки ця душа, що прямує до Небес, перенаправляється до Абаддону, а та, що стоїть на краю Пекла, кидається до Нірвани. Коли душі більше не спрямовують туди, де їм найбільше до вподоби, зовнішні площини стають неспокійними, розколюючись на частини, де вони колись знаходили гармонію. Починаються бої та рятувальні місії; пакти, угоди та обіцянки не встигли укласти, як їх розірвали - брудне криваве місиво душ, викривлених на віки вічні.

Колишні психопомпи Фаразми, відволікаючись на хаос, потоки річки чи скорботу свого горя, рідко бачать хижаків, що бенкетують на річковому дні - демонів і ще гірше - тих, хто хапає душі жменями, щоб продати, подарувати чи просто зникнути разом із ними.

Серед смертних воскресіння починає давати збій, оскільки душі часто зникають з тих місць, де їх шукають. Навіть ті, хто ніколи не цікавився речами Фаразми, тепер, коли смерть стала остаточною, моляться за Фаразму, відчайдушно чекаючи на знак того, що одного дня вона все ж таки простягне руку допомоги.

Найбільше страждають її послідовники - священнослужителі та віщуни, повитухи та трунарі - їхні благословення більше не діють, їхні заклинання позбавлені сили. Ті, хто б’ється з нежиттю, бачать, як їхня перевага розсіюється, а ті, хто не може битися або тікати, легко падають перед неживими ворогами, і їхні перемоги перетворюються на різанину в сотнях жахливих сценах.

Урґатоа від душі сміється, бачачи ворога переможеним, оголошуючи 50-денні бенкети і показуючи просякнуте кров’ю вино в кожному порожньому кубку. Вона закликає своїх послідовників використовувати свої нові переваги, оскільки ті, хто боровся з її прихильниками, залишилися перед розплатою - хтось звертається до іншого бога, чиє призначення відповідає їхньому покликанню, хтось шукає пророцтво, ритуал чи жертву, які могли б повернути Фаразму і гарантію, яку вона їм дала, хтось знаходить інші запоруки для своєї справи.

Над усім цим висить і посміхається над хаосом Ґрот, який нетерпляче спостерігає з вершини Шпиля. Дехто каже, що півмісяць на його місяці починає не на жарт збільшуватися, оскільки ми все ближче наближаємося до кінця світу, якого він бажає.

Пророцтво, що пророкує смерть Фаразми, спричинену саме смертю пророцтва в Епоху Втрачених Знамень, безумовно, є парадоксальним.

М’яко кажучи, неприємне майбутнє. Я здригаюся, коли думаю про це! На щастя, більша частина цього пророцтва залишається в кращому випадку сумнівною. Мало того, що тут піднімається багато питань, включаючи ймовірність того, що мої колеги-психопомпи просто припинять свою роботу і дозволять душам бути спустошеними, незалежно від їхнього горя, але це також, здається, зазначає причину смерті моєї Володарки як опосередковано спричинену кінцем пророцтва. Але якщо пророцтва не існує, то звідки взялося це? Парадокс, якщо я коли-небудь його знала, і який я ще не можу розплутати. Можливо, моя наступна анотація запропонує більше ясності.

Тізер (відео): Novel_Teaser_Final

Про автора

Ерін Робертс була в захваті від можливості внести кілька маленьких ниточок у тканину Голаріона на сторінках таких книг, як Lost Omens Firebrands, Lost Omens Highhelm та Lost Omens Travel Guide. Окрім роботи в Paizo, вона працює фрілансером у світі TTRPG (і була обрана переможцем програми Diana Jones Award Emerging Designer Program у 2023 році), публікує свої твори в таких журналах, як Asimov’s, Clarkesworld та The Dark, а також щотижня розповідає про письменництво в подкасті Writing Excuses. Читайте її останні новини на linktr.ee/erinroberts.